. . . is how easily they give up on their national identity to identify as Russians. Here is one example. Blizzard has announed a championship between its professional Starcraft players. Two of the top competitors are Ukrainian (which everybody who follows the championship knows because they are kind of famous). But in the list of competitors you can see here they are identified as being from Russia. (See the comment section for the discussion of where they are really from).
Centuries of colonial domination first in the Russian Empire and then in the Soviet Union (as well as the attendant brainwashing) have taught Ukrainians to be ashamed of not being Russian. We were constantly made to understand that being from Ukraine somehow made us uncultured, uncivilized, and stupid. Even today, 19 years after Ukraine finally achieved its independence, Russian media are filled with nasty jokes about the stupidity and greed of Ukrainians. So when Ukrainians have a chance to make a good name for their country internationally, they often forego this opportunity in favor of presenting themselves as Russian, which somehow makes them feel better about themselves. This is too sad for words.
5 comments:
I agree 100%.
It is interesting, however, that Ukrainians born and raised beoynd Ukraine feel quite Ukrainian. When I came to Canada from Ukraine, I felt this almost immediately.
It's quite a normal thing, I believe, only if the person doesn't suffer nationalism. The latter, I think, is a severe contagious disease.
Thanks a lot, Clarissa!
Michael Blekhman
Perhaps the Russians have forgotten the over three million Ukranians who died of starvation in 1933 because of the famine brought on by Comrade Stalin’s lunatic collectivization drive. Of course as an unknown number of Russian peasants died as well or were ‘disappeared’ into Siberia. So both countries suffered badly from inept collectivization programs. Nationalists from both countries should remember this as well as well the entangled historical heritage of Russia and Ukraine.
Таке явище має місце, але це не вина нинішнього покоління українців, це їх біда...Комплекси, комплекси, комплекси...Наївно було-б гадати, що понад 350 років русифікації пройдуть непомітно. Ви лишень вдумайтесь, що таке 350 років. На той момент, коли Україна підпала під вплив Московії і стала Малоросією пройшло лише 17 років від заснування поселення, що з часом стало містом Монреаль. А ми хочемо щоб 19 років незалежності ліквідував цей вплив...Так не буває.
Рада вашому поверненню, Богдане.
Але ж я чомусь не соромлюсь, а навпаки всім повторюю, що я не руська.
Дякую! Цікаво читати ваші роздуми щодо певних питань, спостерігати різницю нашого світосприйняття. Гадаю, із задоволенням повертатимусь і надалі:)
Щодо Ваших слів, то дещо поправлю Вас. Оскільки, гадаю, Ви мали на увазі, що Ви не росіянка. Різницю між Руссю і Росією не бачить більшість іноземців, але ж Вам ту різницю пояснювати не потрібно.
Річ у тім, що не слід сприймати усіх громадян України, як українців. Сучасна Україна - багатонаціональна держава. При цьому, багато хто із нинішніх громадян України в 1991р. стали такими поза своїм бажанням. Тож дивно було-б очікувати від них любові до України. Саме такі люди, виходячи на міжнародну арену, часто позиціонують себе не за громадянством, а за національністю...Особисто я таких людей українцями не вважаю, тож і червоніти за них мені, як українцю, не доводиться...
Post a Comment